“Це був прекрасний музейний комплекс, один із найкращих на світі. А тепер там утворено Свято-Володимирський чоловічий монастир РПЦ. Монахи будують ларьки, магазини, трапезні, туалети, місця для прочан, вештатимуться юрби юродивих.
Ті речі, які вони викопали екскаватором у Херсонесі під час створення так званого археологічного парку (У межах майбутнього комплексу “Новий Херсонес”), лежать там само, їх ніхто не опрацював. Це керамічний матеріал, а цінніші речі на облік до Херсонесу взагалі не надходили. Найімовірніше, їх одразу відправили до Петербурга в Інститут історії матеріальної культури або в Ермітаж, бо там є реставраційні майстерні”.
Евеліна Кравченко, українська історикиня та археологиня, багато років працювала в заповіднику Херсонес Таврійський. Він об’єднував кілька тисячоліть історії чорноморського регіону, а з окупацією Криму став наріжним каменем нового російського міфу.
“Звідти вже вивезений спецхран – найцінніші речі: з коштовного металу, рідкісні деталі з мармуру, унікальні предмети образотворчого мистецтва, прикраси й інше. Усе це вивезли до Новгорода на виставку “Золото Візантії”, де є речі періоду античності. Вивезена вся нумізматика”.
)